FANDOM


Дресирувальники01
Орли. Соколи. Гангстери, а не хлопці. Нема на них буцегарні...
~ Дід Салимон про героїв книги


Ми дуже поважали себе того дня. Ми навіть ні разу не гигикнули і не копнули нікого ногою. Серйозні й солідні, ми ходили по класах і складали список
~ Запис до драмгуртка


Книга нашого безтурботного дитинства.

Чудовий дитячий автор Всеволод Нестайко в своїй улюбленій манері сільського гумориста [1] описує карколомні пригоди двох друзів — шибеників Яви і Павлуші, починаючи від вириття метро (точно такого, як в Києві!) попід свинарником, дресури корови Контрибуції і постійно активно розкручуючи сюжет.

Книга читається на одному диханні, яке, хіба, переривається сміхом вдячного читача.

Починається книга із літніх канікул, коли можна порити метро під свинарником і організувати коріду за вигоном в селі. Але ж і в школу колись теж пора. Наші герої — учні 5-Б класу звичайної сільської школи.

— От щучий син! — на весь зал гаркнув дід — От же ж спеціаліст! (То чомусь було у діда найлайливіше слово!) Окозамилювач чортів! Ну точнісінько наш колишній голова Припихатий! Той теж такі штуки одмочував, як начальство з області приїхати мало… Правильна п'єса! Молодець автор! Знає жизнь…
~ Дід Салимон про правильну п'єсу "Ревізор"


Якщо ви думаєте, шо книга лише про село, то самі ви село. І про село, і про Київ. А Київ — то вже дуже велике село. Із метром. І з Хрещатиком. І, звичайно, із веселими і кумедними пригодами.

Гарне місто Київ! Гарніше від Пирятина, від Крижополя, від Жмеринки від усіх міст, які я бачив.
Столиця!
~ Павлуша про Пирятин... Чи той, про Київ.


Виноски Редагувати

  1. Схожа манера у Остапа Вишні і сучасного діда Свирида Опанасовича
Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.